Зранку мене з татом підібрав В. Марчук і ми поїхали в Фасову.
На старті якраз вже готувалася Юля Бурлаченко. Приїхавши я усвідомила, що вже була тут раніше (десь рік тому), коли В. Ткаченку був потрібен легенький пілот для тандемного польоту. Тоді, до речі, так і не вдалося політати.
Як і того разу, пілоти були не сильно в захваті від особливостей цього старту..то машини їздять, то мотузка рветься, при більшості стартів тєлєжка з'їжджає з дороги на узбічча, але це наче нормально)
Після юліного старту до нас взагалі під'їхав місцевий агроном, і сказав щоб ми не топтали тут його ЕЛІТНУ пшеницю бо він на нас акт складе...
погода теж не дуже тішила. Небо поступово затягувалося хмарами і багато пілотів поверталися після затяжки не знайшовши потоків. Мені для першого старту потоки були не потрібні, але боковий вітер на старті трохи напрягав.
Ближче до вечора Антон Лопатін запропонував поїхати на інший старт (там міг бути рівний вітер, і багато простору для посадки, без елітної пшениці). Розділились, залишили тандем катати пасажирів, і поїхали в інше село. Заїхали на дорогу в полі, і...той самий боковик на старті. 
Вирішили збирати мого студента, а раптом вітер стихне. Зібрала трапецію, а вітер явно не збирався ні стихати ні вирівнюватися. Я вже думала, ну все, політала. Варіант їхати на інший старт відхилили майже зразу - далеко (вже 5 година). Тож або чекати, або їхати додому. Антон вирішив перевірити перпендикулярну дорогу, яку ми проїжджали на цьому ж полі. І, о щастя, там дув нормальний вітер в лоб. Перекотили туди вже зібраний дельт на тєлєжці, і почали готуватися до старту. Подорозі мені провели детальний інструктаж, що і як робити. А потім ще раз. А потім ще паро корисних порад від досвідчених пілотів.
Наче все запам'ятала, якщо щось піде не так, місця для аварійної посадки купа, треба чіплятися.
Старт вирішили робити зразу з тєлєжки. Поставили дельт на тєлєжку, показали як тримати мотузку, поки не набереш потрібної для відриву швидкості. Перевірили замок. Замок для мене був самою незвичною особливістю буксировки. Навіть старт з тєлєжки особливо нічим не вирізнявся. Просто тримаєш мотузочку до відриву і котишся. А замок треба міцно тримати в зубах. Не те щоб я літаю з відкритим ротом чи розмовляю в польоті, але точно не лечу зціпивши зуби. За всю затяжку це була єдина річ яку доводилось контролювати постійно.
Ще одна новинка, перед початком руху приходиться досить відчутно впиратися в спідбар.
Після відриву, трохи притисла ручку, як мені говорили. Дельт летить рівно, без крєнів. Десь на фоні крутиться думка тримати замок. А дельт то летить! Висота росте. Часом намагаюсь поглядувати на прилад. Тільки після посадки мені сказли, що я забула включити звук
.Сотню метрів вже набрала. А земля все віддаляється! Поступово наближаю ручку до балансирного положення. Замок часом чіплявся за спідбар і не давав видавати ручку. Затягнулась десь на 300 метрів і плюнула замок. Хоч перед відчепом я придбала ручку, апарат трохи проклюнув (пізніше мені сказали, що таке часто стається).взагалі вся затяжка здалась мені рівнішою і спокійнішою ніж сам політ після відчепу. Над стартом попробувала покрутити спіраль, вісьмірки і скинути якось висоту якої в мене було на диво багато ( цілих 300 метрів!). Вражень було купа. Це навіть краще ніж після першого верхнього старту в Ходосіївці! За свідченнями очевидців зарано перехопилася в вертикаль, десь на такій же висоті як західний старт в Ходосіївці. Ну мені після 300 метрів здалось, що висоти вже якось мало і пора іти на посадку.
Наступного разу треба би пізніше перехоплюватись)Видала теж ранувато, і апарат радісно взмив і пролетів ще паро метрів.
Друга затяжка вийшла несподівано коротка для мене. Після відриву апарат трохи водив носом, але після того як я послабила ручку, стало краще. Цього разу не забули включити звук на приладі. Скоса дивлюсь на висоту, вже 70 метрів. І тут дивний звук і кудись пропала тяга...дельт трохи проклюнув і летить далі вже без набору висоти. Тут я розумію, що мене вже ніхто нікуди не тягне і власне кажучи можна вже і замок плюнути))
Не ясно чи це мотузка порвалася чи замок розкрився. На відео не видно, бо я вишу власне там де мотузка. Але коли змотували мотузку, відмітили що якщо вона і обірвалась, то досить мала її частина.
Сіла біля дороги. Нагадала собі нижче перехоплюватись, але всеодно високувато вийшло. Потрохи зібрались і роз'їхались додому.
Відео з кабіни:
https://youtu.be/WxgsEIHEuXw
https://youtu.be/qr5j90l2KtU
І ще одне збоку:
https://youtu.be/JFuFkKrYQTo
