Таке собі вийшло, особливо посадка. Деталі:
В першій половині дня чогось почував себе втомленим. Не знаю, жара тому причиною, зниження атмосферного тиску, сукупність факторів... Але особливого ентузіазму не відчував. Коли вдруге винесли апарат наверх, то побачили, що вітер роздувся, летіти в нього Насті було ще ранувато, то вирішив облетіти апарат і погоду собою.
Вітер іноді мав тенденцію косити з пн. (зліва), в повітрі точно косив, на полі сильно косив, але на старті дув практично в лоба - схил на себе довертав вітер. Я статував в помірний, не сильніше 3-4 м/с вітер.
На старті старався особливо контролювати тангаж і не дати апарату задрати носа - дивлячись на положення носа над горизонтом у відео - мені це вдалося, хоч щось зробив гарно.
Після відриву заложив правий крен вздовж схилу - сподівався не впустити можливість підпартити, якщо мене теж підтримає, як і Володю Гунічева. Апарат радісно ввалився в правий крен і крен швидко виріс більше, ніж я розраховував. А от виходив апарат із крену з зусилями - я відніс їх на особливості обтікання біля кромки, це часте явище. Довелось повисіти в лівому кутку трапеції і попрацювати ручкою по тангажу, а то схил був вже не далеко.
Але вийшов, вирівнявся вздовж схилу, ліг в підвісці - якось полЕтіли.
І було відчуття, що якось не так апарат летить.
Розворот на північ виконував десь над "Сталінградом" - довелось енергійно відкренити до впирання в куток трапації і сунуту ручку вперед, лише тоді апарат пішов у крен. А потім чи зійшов з потока над "Сталінградом", чи я перестарався з пиханням (дуже схоже - на відео ніс задертий сильно) - апарат у Настіних традиціях підзірвався вліво і вийшов з опусканням носа
Гаразд, летимо вздовж схилу, щось дискомфортно вишу, захотілося поправити положення ніг в підвісці і я трохи зігнув ноги в колінах. І несподіванно зачепився хвостом підвіски за нижній лівий повздовжній трос (0:23). І що погано - я не зрозумів, що зачепився.
Але відчув, що поведінка апарата стала дуже дивною: з'явилась задня центровка і лівий крен. До того ж з'явився значний дискмфорт в ногах і трохи нерозуміння свого положення у просторі: апарат летить, але якось не так
Потягнув ноги вправо і вперед - вдалось їх звільнити і одразу відчув сильне полегшення від того, що ситуація стала зрозуміла, політ комфортним і взагалі все гарно
Тоді, на радощах, продовжив летіти вздовж схилу, притискався до схилу близько - апарат керувався легко і адекватно, я почував себе впевнено. Через це й впустив контроль над висотою і місцем, залетів зі зниженням далеко на північ.
Розворот вправо на зворотній курс виконався просто, вже без взмивань по тангажу. Вихід з правого крену - теж без суттєвих зусиль.
Тягнув вздовж Гори на посадку, апарат керувався гарно, я дозволив собі вже дужче притискатися до схилу і низенько проходити над деревами: я подумав, що вітер слабкий і суттєвих роторів за деревами бути не має.
Проітаючи "Нью-Капусту" замість поворота на схід і можливої посадки в "комиші" подумав, що протягну ще трохи далі і там підверну, потім в очи попала дорога і подумав сісти на неї
Слабкий голос розуму, що це буде посадка з вітром в хвіст, був забитий самовпевненністю: "Що, я цей "Контакт" не посаджу"?
Встиг перехопитися в вертикаль, притиснути-розігнати апарат на глісаді.
Ще не залишав надії підвернути вліво на рівний схід, пробував качами накренити апарат вліво, але він не дуже активно слухався.
А потім різко закінчилася висота, по реакції на стійках - повітрянної швидкості теж не багато, спробував видати - а аппарат ДУЖЕ СИЛЬНО опирався видачі, видати просто не стало сили. Скоріше, я просто морально не був готовий до такого опору апарату, забув, що саме "Контакт" має таку властивість - якщо його перетримати і втратити швидкість, то він сильно опирається видачі.
Прийшлося виконати початок навивання на праву стійку, а там вже трапеція траву цепонула.
Всі цілі, права стійка трохи погнута - виправили.
Висновки:
В цілому апарат летить, схоже на симетричний, центровка нормальна, близька до нейтральної.
На цьому апараті не можна затягати видачу, видавати краще на півсекунди раніше, ніж "хочеться", бути готовим до опору видачі.
Обережніше махати ногами в трапеції, так зачепитися за задні троса - це в мене вперше в житті.
Не літати далеко на північ у слабкий вітер, а особливо у північний косяк!
І головне:
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Я не буду сідати за вітром!
Краще було безпечно сісти в "комиші", ніж так грохатись об землю
Самовпевненість, навіть не лінь, підвела
